Українські приказки та прислів'я  про мову, думку, досвід та знання

Для людської думки немає віддалі.

Думка думку гонить.

Думка — найхуткіша, земля найситніша, сон наймиліший.

Думка нікому зла не наробить.

За думками і ніч мала, а за хіднею — день.

З самого початку думай, який буде кінець.

Луччий розмисл, як замисл.

Має стільки гадок, як пес стежок.

Не подумавши, і кілочка не затешеш.

Не все теє зробиться, що на думці зродиться.

Не довго думав, а добре сказав.

Не так сталось, як гадалось.

Нехай кінь думає, бо велику голову має. Хай думає той, у кого голова велика, а в мене маленька.

Ні здумати, ні згадати, ні в приказці кому сказати, що він говорив.

Самотнім не є той, хто вміє думати.

Стільки гадок, як в решеті дірок. У тебе стільки гадок, як у зайця стежок.

Що з очей, то і з мислі.

Що на думці, те й на язиці.

Що хатка, то інша гадка.

Як з очей, так і з думки.

Більше забувається, як пам'ятається.

Добре довго пам'ятається, а лихе ще довше.

На пам'ять свою скаржиться кожен, а на розум ніхто.

Хоч би ти мене побив, я б тебе не пізнав.

Не поминай лихом, а добром, як хочеш.

Хто давнє пом'яне, той лиха не мине. Хто давнє пом'яне, тому палець в око.

Забув, мов заорало.

Забув біду по своїм діду.

Не забуду до гробової дошки.

Не помиляється той, хто нічого не робить.

Тільки той не помиляється, хто ні до чого не торкається.

Помилка в провину не ставиться.

Умієш помилятися, умій і поправлятися.

Досвідчене око бачить все глибоко.

Хочеш багато знати, треба менше спати.

Багато знає, а мало розуміє.

Не будь цікавим, бо швидко постарієшся.

Він те знає, що люди забули.

Все знає, тільки нічого не вміє.

Дай, боже, усе знати, а не все робити.

Добре того учити, хто хоче все знати.

Дознавайся світа, поки служать літа.

Незнайко на печі лежить, а знайко по дорозі біжить.

Знай та гадай — мудрому досить.

Його всякий знає як облупленого.

Ми бідні не тим, що нічого не маємо, а тим, що нічого не знаємо.

Між малими будь малим, між старими старим, а між молодими молодим, то все будеш знати.

Не все треба людям знати, треба щось і собі сховати.

Не звання дає знання, а навпаки.

Не знає права, що робить ліва. Не знає ні бе, ні ме, ані кукуріку.

Не знаєш, де знайдеш.

Не знаєш, звідки на тебе впаде.

Не знаєш початку, не гудь кінця.

Не знаєш, то мовчи, а знаєш — не кричи.

Незнай гріха не робить.

Не той багато знає, що багато прожив, а той, що багато пережив.

Ніхто не знає, чий чобіт муляє.

Знаю од краю до краю, а всередині не знаю.

Пізнав, куди стежка в горох.

Пізнай себе, буде з тебе.

Ти тільки й знаєш, що з миски та в рот.

То сеї, то тої, а сам не знає якої.

Ніби в лісі родився — нічого не знає.

Хто багато знає, той мало має.

Хто б його не знав, то б за святого взяв.

Хто не знає, нехай людей запитає.

Хто що знає, тим хліб заробляє.

Що знаєш, що вмієш, то за плечима не носить.

Що знають троє, то скоро триста знатимуть.

Я вже більше забув, ніж ти знаєш.

Якби ми знали, то б вас не питали.

Якби чоловік знав, що не знає, то б і мав, що не має.

Як не знає, то й не вадить.

Чоловік довідається тоді, як мало він знає, коли дитина його запитає.

Без знання і постоли не пошиєш.

Знання злодій не вкраде, в огні не згорить і в воді не втоне.

Знання красить, а незнання смішить.

Пташка красна своїм пір'ям, а людина — своїм знанням.

Хто знання має, той і мур ламає.

Вміє зуби заговорити.

Вміння і труд все перетруть.

У невмілого руки не болять.

Добре все вміти, а не все робити.

За невміння деруть реміння.

І до потіння треба уміння.

Не вміє шила загострити.

Не  вмієш — научать,  не  хочеш — примусять.

Не вмієш шити, так і не пори.

Не вміла, не вміла, та як на те ж і забула.

Не силою треба боротися, а умінням.

Ніколи не кажи: «Не вмію», а завжди говори: «Навчуся».

Несмілого від невмілого не розпізнаєш.

Поки не упріти, доти не уміти.

Того руки не болять, що уміють.

Умів улізти, умій і вилізти.

Уміла готувати, та не вміла подавати.

Що вмієш робить, того за плечима не носить.

Хто що вміє, то і діє.

Як не вмієш, то й не берися.

Птицю пізнати по пір'ю, а людину по мови

Більше діла — менше слів.

Будь господарем своєму слову.

Він господар своєму слову: хоче дасть, не схоче — назад забере.

Мовивши слово, треба бути йому паном.

Слово — не горобець, як вилетить, то вже його не спіймати.

Від красних слів язик не відсохне. Від солодких слів кислиці не посолодшають.

Від меча рана загоїться, а від лихого слова — ніколи.

Від теплого слова і лід розмерзається.

Вода все сполоще, тільки злого слова ніколи.

Впік мене тим словом, не треба й вогню.

Гостре словечко коле сердечко.

Не давши слова — держись, а давши — кріпись.

Де мало слів, там більше правди.

Держи хліб на обід, а слово — на одвіт. Діла говорять голосніше, як слова.

Де слова з ділом розходяться, там непорядки   водяться.

Для красного слівця не жалує ні матері, ні вітця.

Добре слово краще, ніж готові гроші.

Добре слово варт завдатку.

Добрим словом мур проб'єш, а лихим і в двері не ввійдеш.

За грубе слово не сердься, а на ласкаве не здавайся.

За словом в кишеню не полізе.

З пісні слова не викидають і свого не вставляють.

І від солодких слів буває гірко.

І за гроші від нього слова не виманиш.

Кажи не кажи, а своє слово держи.

Коли б твоє слово та богові в вухо.

Кого не б'є слово, тому й палиця не поможе.

Кого слова не беруть, з того шкуру деруть.

Коня керують уздами, а чоловіка — словами.

Лагідні слова роблять приятелів, а гострі слова — завзятих ворогів.

Ласкаве слово — що весняний день.

Ліпше переконувати словами, як кулаками.

М'які слова і камінь крушать.

На його слові можна мур мурувати.

На ласкаве слово не кидайся, а за грубе не гнівайся.

Не гріє мене кожух, лиш слово гріє й тішить.

Не кидай слова на вітер.

Не мни слова, говори просто.

Не пиво — диво, а слово.

Холодним словом серце не запалиш.

Як балакать, так його і в п'ять лантухів не вбереш, а як до діла, то й в торбинку зложити можна, ще й мотузкою перев'язати.

Бесіди багато, а розуму мало.

Де багато бесіди, там мало користі.

Гладкі бесіди — сухі долоні.

Масної бесіди чоловік.

Не щодня бридня, деколи й правда.

Не сяка, не така бридня та й стій до півдня.

Постережуть брехню хутко.

Добрі вісті не лежать на місці.

Погані вісті не сидять на місці.

Доходять до нас вісті, що хотять нам дати їсти.

Приїхала баба з міста, привезла вістей триста.

Сорока на хвості принесла вістку.

Таке верзе, що й купи не тримається.

Верзи, верзище, поки верзеться.

Воркотіла — не хотіла, потім сіла та й поїла.

Галу-балу, а кіт з'їв сало.

Галу-балу, а свині в ріпі.

Товче воду в ступі.

Багато говорити, а мало слухати.

Багато казати, а нема що слухати.

Більше слухай, а менше говори.

Менше говори — більше вчуєш.

Він йому зуби заговорить.

Говорив би, та слів нема, плакав би, та сліз нема.

Говорив ґазда псові, а пес хвостові.

Розказав Мирон рябої кобили сон.

Говори до гори, а гора горою.

Говори до гори, попробуй до низу.

Говори, говори, до чогось договоришся.

Говори, дідьку, за попом.

Йому говорити, що горох об стінку кидати.

Говори до нього, як до стовпа.

Говори до неї, а в неї маковеї.

Говори, доню, виговоришся.

Говори з другими поменше, а з собою побільше.

Говори й на хату лізь.

Говори, Климе, нехай твоє не згине.

Не завжди говори, що знаєш, а завжди знай, що говориш.

Не говори пишно, щоб тобі на зле не вийшло.

Не говори про страшне, а то присниться.

Не заговорюй зуби.

Що там говорити, коли нічого і балакати.

Не так він добре діє, як говорить.

Не так хутко діється, як хутко говориться.

Не тобі б говорить, не мені б слухать.

Та це ж різдвяний сон вороної кобили!

Слухай кожного, але не з кожним говори.

Слухай багато, а мало говори.

Слухай тисячу разів, а говори один раз.

Солодко говорить, але нудно слухати.

Так говорить, наче з писаного читає.

Такого наговорив, що і в головах низько.

Такого говорить, що і собака з маслом не з'їсть.

Там такого наговорив, що і класти нікуди.

Тепер день не весняний, щоб двічі говорити.

Ти-бо вже коли говориш, то говори одно, а то разом хочеш бути і за попа, і за дяка. У кого що болить, той про те й говорить.

Учений шпак говорить всяк.

Хоч варила, не варила, аби добре говорила.

Хто багато говорить, той мало правди каже.

Хто багато говорить, той мало творить.

Хто багато говорить, той договориться до лихого кінця*

Хто менше говорить, той довше живе.

Хто масно говорить, той пісно їсть.

Хто нічого не говорить, той на все пристає.

Чи його хто переслухає, що люди говорять.

Шкода того й говорити, що не варити.

Що люди говорять, те й виговорять.

Що йому не говори, а він усе догори.

Якби стіни вміли говорити, то би не одно сказали.

Як ріпу гризе, так гладко говорить.

Як тут говорити, коли не дають і рота розкрити.

Або розумне казати, або зовсім мовчати.

Вдома як хочеш, а між людьми як скажуть.

Вкусися перше за язик, поки що скажеш.

Вмієш казати, вмій і мовчати.

І сорока розказує, та толку мало.

Замотати, зав'язати та й нікому не казати.

Каже рідко, та їдко.

Каже чортзна-що, аби даром пара з рота не йшла.

Казав, та не зав'язав.

Народ скаже, як зав'яже.

Казав пан псові, а пес хвостові.

Кажи йому що хочеш, а він своє робить.

Казали люди: «Квач притикою не буде!»

Казаному кінця нема.

Казала біла, що не буде діла.

Казало щось, що прийде хтось.

Лепечи що хоч, аби губи не гуляли.

Аж до діброви чути ваші розмови.

Аж на третій яр чути ваш базар.

З тобою розмова, як з вітром полова.

Красная мова находить добрії слова.

Мова — не полова.

Пізнати з мови, якої хто голови.

Пуста мова не варт доброго слова.

Розмово моя люба! Ти мовчиш, а я слухаю.

Розмова про мед, а справи гіркі, як полин.

Хто своєї мови цурається, хай сам себе стидається.

Бог з вами, що знаю за вами, а що за мною, то мовчіть.

Ви мовчіть, а ми будемо піддакувати.

Ви  мовчіть,  а  я  буду слухати, а потім я буду мовчати, а ви будете слухати. Сказане слово — срібло, а мовчання — золото. Думала мовчать, та не мовчиться.

Мовчи, язичку, дістанеш паляничку.

Мовчок на крючок.

Плете, що слина до губи принесе.

Плети, плети, я чув таких, як ти.

Смаленого дуба плете.

Перше погадай, потім повідай.

За погані речі треба бити в плечі.

Не річ наказати, але показати.

Добре речеш, тільки в громаду не беруть.

Інший торохтить, як дратвою строчить.

Торохтить Солоха, як діжка з горохом.

Що кому треба, той про те й теребить.

Без голосу не співець, а без грошей не купець.

Менше нас — менший глас.

Не розголошуй людських хиб, бо ще твій чортик не з

Хто напорошив, той розголосив.

Байка байкою, а борщ стигне.

Солов'я байками не годують.

Казка — не казка, а приказка.

Нема казки без Правди.

Такого би і в казці не переказав.

Нема казок кращих за ті, які створює саме життя, У казці тільки казати та в чуда писати.

Поговірка — квітка, пословиця — ягідка.

(из материалов сайта http://profy.nplu.org/articles.php?lng=uk&pg=1199)